Історії, які ви нам довірили
Марія Іванівна онкохвора. У воєнний час їй нема де лікуватись, але вона більше переймається за дітей і онуків, ніж за себе
У мене було тяжке життя і до війни. Я пережила операцію, хімію пережила. До війни якось ще жили, а зараз дуже тяжко. Я сама приїхала з Молдавії, зараз живу в Березнегуватому. Приїхала до Миколаєва - в лікарні там лікувалася, а потім залишилася тут у дочки.
Мені сваха сказала, що війна, і ми дві ночі спали в підвалі. А потім окупанти прийшли додому - вікна нам розбили.
Ну, в селі більш-менш, тільки одну хату розвалили. Ми зараз нормально не спимо: слухаємо, де бахає, сильно переживаємо.
Найбільше переживаю за дітей. Я онкохвора - немає де лікуватися. Миколаїв весь час бомблять. Було страшно, коли ще ракети попали. А їсти є що у нас. Ми і корову держимо, і город.
Наша сім’я завжди дружно жила, а зараз - ще більше. Є, звісно, різні люди. Ну нашу родину не змінило. Ми не споримося, не сваримося.
Я думаю, можливо, до літа війна закінчиться - я за це молюсь кожен день, кожен ранок - тільки щоб вони сюди не дійшли.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
