«Не можу описати, що ми пережили, коли дізналися про наш згорівший будинок»

Всі рідні Наталі та її чоловіка стали переселенцями та з’їхалися в одне село, щоб разом жити та допомагати один одному

Я з Луганської області. Напередодні 24 лютого на околицях міста вже було чути вибухи. 23 лютого ми з чоловіком і двома дітьми вирішили поїхати на деякий час до іншого міста, де було спокійніше. А вже наступного дня, 24 лютого, з новин ми дізналися про початок повномасштабного російського вторгнення.

На Західну Україну дуже важко було їхати. У нас була своя машина, але бензину майже не було, а ще й зима. До того ж, нам було страшно, що ми не вдома, що постійно треба дбати про безпеку дітей, щоб вони менше чули і бачили страхіть.Не можу описати, що ми пережили, коли дізналися про наш згорівший будинок. Разом з ним були знищені всі наші мрії.

Все, що у нас залишилося з минулого життя – це машина та собачка, яка була з нами під обстрілами. Вона саме готується народити цуценят.

Моя та чоловікова родини зараз поруч із нами, в одному селі. У мене є робота, працюю на «Укрзалізниці».

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/