"Навіть через рік я дуже боялась виходити з дому. У мене був шок"

Історію передав Музею "Голоси Мирних" телеграм-канал "Твоя суперсила" Фонду Ріната Ахметова.

До початку повномасштабної війни і до сьогодні я мешкаю у місті Харків. Це чудове, насичене різноманітними пам'ятками української культури місто. З гарними парками, торгівельними центрами та водоспадами. Гуляючи із батьками по місту, я завжди раділа, коли розглядала культурні пам'ятки. В мене зберігалося багато теплих спогадів про веселі прогулянки з друзями у парках. У нашому місті  завжди було затишно та чисто. Всі страшні бойові дії пам'ятаю добре, бо з міста не виїжджала.

Які зміни принесла війна у моє життя? Я дуже чітко пам'ятаю перший день війни. Ми прокинулися о четвертій ранку від дуже гучних звуків. Мені здалося, що це були феєрверки. Але чому так рано? Та чому немає яскравого світла? Цих вибухів було близько десяти. Я навіть відчувала вибухову хвилю, що проходила крізь мене. Вибухи припинилися, але, на жаль, на декілька хвилин.

Спочатку ми всією родиною не розуміли, що відбувається. Через пів години ми побачили повідомлення про те, що почалось повномасштабне вторгнення. Ми декілька годин, можливо, навіть днів, не могли зрозуміти, що саме трапилось та чому війна прийшла у нашу країну.

Пам'ятаю, у перший день війни, моя мама збирала мене до школи. Перші три місяці я із сім'єю спала на підлозі, бо обстріли були сильні. Я повернулася до своєї кімнати, але жити у ній було дуже страшно, бо кожні десть хвилин були сильні обстріли. Якось я гуляла на вулиці і приліт був дуже близько: у подвір’я сусіднього будинку. Це дуже вразило мене. І навіть через рік я дуже боялась виходити з дому. У мене був  шок.

Звичайно, були й приємні моменти, але їх було небагато. Мені дуже допомогли у боротьбі із стресом уроки музики. Граючи на фортепіано, я завжди мріяла про перемогу у війні, уявляла щасливе майбутнє. Почала вивчати англійську мову саме під час сильних обстрілів. І потроху намагаюсь підвищити свій рівень. Також війна наштовхнула мене на роздуми та поглиблене вивчення української культури. Мені подобається вивчати яскраві орнаменти різних областей України. Я ще з дитинства обожнювала читати книги українською мовою. На жаль, до війни друкарство у нашій країні було розвинене погано. Мені легше було знайти книги на російській мові, але зараз, дивлячись на вітрини з українськими книжками, я дуже радію, бо ми розвиваємо наше майбутнє. Для мене розвиток кінематографії в Україні теж приніс багато приємних емоцій.

Через активні бойові дії я почала цінити кожну хвилину життя. Бо кожен момент особливий.

Канал "Твоя суперсила" допоміг мені знайти нові ресурси для навчання. У цьому каналі постійно викладають мотивуючі пости з цікавою інформацією. Мені дуже допомогли пости з українською літературою. Вони справді прикрасили мої вечори та допомогли покращити мій словниковий запас.

Цей канал мотивує мене вивчати нові галузі, на які я раніше не звертала уваги. Особливо мені подобаються пости про фінансову грамотність. Завдяки порадам цього чудового каналу я розпланувала сімейний бюджет. Це дуже корисно, бо таким чином, я зможу контролювати всі свої витрати.

Також у каналі "Твоя суперсила" є посилання на цікаві вебінари. Це справді корисно, бо вони навчають нас реальному життю, та люди набувають досвід про ту чи іншу  професію.

Неможливо не звернути увагу на корисні поради у стрічці каналу. Вони справді покращують мій робочий настрій, і мені стає легше працювати. Виконуючи поради, моє життя стає більш спокійним, та я впевнена у своєму майбутньому. Цей канал став для мене скарбом.