З перших днів війни я жила під обстрілами. Місяць мої діти не бачили хліба, бо вийти з дому було неможливо. Я готувала їжу із запасів продуктів. Навкруги гатили так сильно, що неможливо було це витримати морально. Я не знала, чи живі мої батьки, які опинилися в окупації в Куп’янську.
Виїжджати було дуже страшно. Думала, що машину обстріляють. Так і сталося. Дорогою під час евакуації були прильоти снарядів. Але ми вижили та доїхали до Полтави. Зараз залишаємось тут та сподіваємось, що дуже скоро повернемось додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.