Історії, які ви нам довірили
Ірина Валеріївна з сім’єю майже місяць просиділа у бомбосховищі під постійними обстрілами
Двадцять сьомого лютого ми поїхали в бомбосховище заводу в Маріуполі й просиділи там до двадцять другого березня. За цей період ми відчули на собі нестачу продуктів та зв'язку з людьми, які знаходились у місті. У нас ламався генератор, тому ми знімали з тепловоза акумулятори, щоб зробити світло.
Через те, що ми перебували на території заводу, то з водою проблем не було, а з їжею було важко, доводилось готувати її на багатті під обстрілами. Все, що могли, ми приносили з дому.
На щастя, ми змогли додзвонитися до знайомого в Польщі, і тоді вирішили виїхати на територію України.
На жаль, донька зараз знаходиться в Маріуполі, бо нам не дозволили її вивезти.
Роботи наразі у мене немає, бо через маленького сина я була змушена звільнитись. До війни працювала машиністом конвеєра на заводі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
