"Наше життя перетворилося на нічне кошмарне видіння"

Мене звати Світлана. Той ранок 24 лютого почався з несподіваного дзвінка від доньки. Її голос, переповнений страхом і тривогою, прорвався через телефон: "Мама, війна! Росіяни в Херсоні, вони на танках. Збирайте речі та їдьте до нас!".

Війна. Саме це слово перевернуло моє життя. Цей страхітливий день змусив нас стати свідками найжахливіших подій, які можна уявити. Наше життя перетворилося на нічне кошмарне видіння. Без світла, без води, без можливості отримати медичну допомогу. Нестача ліків стала нашим щоденним кошмаром, а черги за водою стали частиною нашого життя.

Сім'я розлучилася, розлетілися по різних містах. До війни ми мали змогу проводити час разом, святкувати усі свята разом. Але тепер кожен з нас живе своїм життям, де кожен день - боротьба за виживання.

Однак серед цього страху знайшлося місце для надії. 11 листопада, день визволення Херсону, став символом нашої невгамовної волі та сили. Я - методист у дитячому садочку. Ця робота - моя доля, мій виклик, моя місія. На цій посаді вже 15 років. А загальний стаж педагогічної діяльності - 35 років. Через рік планую йти на пенсію. А зараз я не можу кинути своїх колег та дітей, які потребують моєї підтримки та турботи.