"Наше прекрасне життя зіпсовано та вкрадено злими катами"

Щербатюк Марія, 14 років, учениця 9-Б класу гімназії №34 “Либідь” ім. Віктора Максименка, м. Київ

Вчителька, яка надихнула на написання - Сінчіневіч Тетяна Анатоліївна

Конкурс есе «Війна в долі моєї родини»

Ранній ранок. Сонце ще не зійшло, а перший вибух вже стався. Прокинувшись і не розуміючи де, що і як, я почула крики мами зі своїм ім‘ям. П‘ята ранку, збір речей у страшній темряві, і тільки коли довелось вийти з валізами, читаючи повідомлення друзів та рідних та почувши новий вибух, усвідомила: почалась війна.

Відчуття? Страх майбутнього та теперішнього, біль, незвідана ніким невідомість - це все переповнює тебе до кінцівок, які вже холодні, важкі, болючі, немов і не твої вже.

Днем болі для мене і моїх близьких залишилось двадцять четверте лютого. На жаль, я пам‘ятаю той день, як вчора, хоча пройшло вже більше, ніж пів року… Зіткнення неможливого: сльози тата, які я не бачила ні разу за життя; паніка мами, найрозсудливішої жінки у світі, яка має план на всі випадки життя; момент, коли всі розуміють, що так, як раніше, вже не буде; день, який став крапкою на всіх планах, мріях та бажаннях.

Реальність перевернулась ще в той день і продовжує перевертатись до цих пір. Наше прекрасне життя зіпсовано та вкрадено злими катами, воно розстріляне! Правду казали, що найбільше цінуєш, коли втрачаєш, бо тепер я з важкістю згадую, яке воно, мирне і справжнє.

Ми справді почали цінувати те, що раніше було просто рутиною, почали сильніше кохати, більше сміятись та просто радіти, не боятись плакати і говорити про те, що всередині, про почуття. На щастя, життя моїх батьків не так сильно змінилось, мама так само працює на тій самій роботі, хоча і дистанційно, а для неї це доволі незвично; тато все ще в роздумах, що хоче від цього життя, і я цьому рада, адже вони залишились тими, ким були, лише з відкоригованими поглядами, принципами та бажаннями…

Що мене приголомшило? Напевно, те, як я прив‘язана до України, як люди кричать про свободу і мир навіть за кордоном; те, як ми боремося до переможного кінця. Мир для мене сьогодні - це не думати про значення цього слова.  Планувати, мріяти, йти до цілей, незважаючи ні на що - це Мир. Мир - коли ти знов віриш у найкраще, коли твої рідні в безпеці та поруч, коли ти не слухаєш звуки сирен та вибухів, боячись за своє життя; це моменти, коли ти живеш, а не існуєш…

Віримо в перемогу, у той день, коли хмари розійдуться і вийде ясне сонце, а існування стане справжнім життям!