Історії, які ви нам довірили
Я та мої двi донечки родом з невеличкого міста Лисичанськ, що на Луганщині. До повномасштабного вторгнення у нашому житті все було добре. Я маю групу iнвалiдностi, але при цьому без роботи нiколи не сидiла. У мiстi була своя 3-кiмнатна квартира, яка зараз знищена ворогом. Повертатись нам немає куди.
24 лютого прийшла справжня біда – війна… Ми сиділи у бомбосховищі без світла, води, інтернету. Магазини не працювали, прилавки були пусті. Люди стояли в довжелезних чергах за хлібом, який привозили. А неподалік було чутно і видно вибухи. Це був справжній жах… 23 березня ми виїхали евакуаційним автобусом до Слов’янська. А вже звідти - евакуаційним потягом до Львова. Людей виїздило дуже багато.
У Львові нас зустріли добре. Спочатку ми перебували в Арена-Львів. Пізніше переїхали до села. Там нас жило 11 чоловік в одному будиночку. Господар будинку дуже гарно ставився до всіх. Дав нам не лише дах над головою, а й найнеобхіднішу їжу: картоплю, закрутки, усе, що потрібно. Адже з рідної оселі я виїздила з однією-єдиною валізою.
Наразі ми переїхали до Червонограда. Нам тут дуже подобається! Діти відійшли від пережитого жаху. Відвідують волейбол , займаються спортом. На даний час молодша ходить в садочок, а старша - до школи. Найважче - це коли ти годуюча мала з рiчним немовлям та старшою дитиною сидиш в підвалi. Трусишься та дiти постiйно плачут. А бiля тебе сипляться гради, їдут танки та летать ракети. Це жах...
Я вдячна всiм волонтерам України, допомога завжди була, мої дiти нiколи не були голоднi. Слава ЗСУ! Віримо в перемогу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
