«Наша машина якимось дивом вціліла, і ми змогли вирватись із Маріуполя»

Ми - двічі біженці. 2019 року ми переселилися з окупованих територій Луганської області до Маріуполя. Чоловік влаштувався на Метінвест.

Ранком 24 лютого подзвонили родичі і спитали: «Що там у вас?». У нас на той момент ще було тихо. Потім почалися обстріли. Були прильоти. Незважаючи на все, в нашій квартирі до останнього залишалися цілими пара вікон.

Три тижні ми пожили під обстрілами. Потім нарешті наважилися взяти автомобіль та поїхати геть. Наша машина якимось дивом вціліла. У інших авто на стоянці були пошкодження: десь колеса пошкодило, десь - ще щось. Але пального у нас було дуже небагато.

Коли виїжджали, все розгорталося ніби в уповільненій з'йомці. Я навіть сказала дитині закрити очі і не дивитися. Десь горіла дев’ятиповерхівка, десь звисали кабелі та дроти електропередачі, десь палала машина, десь просто була відсутня споруда, яка була раніше на тому місці.

Ми їхали і побачили ще кілька машин. Люди теж їхали геть навмання, не знаючи, звідки може прилетіти. Так ми і виїхали. Нарешті, дісталися Бердянська - там нас милі люди поселили безкоштовно.

Врешті-решт, ми зупинилися в Червонограді, де й перебуваємо досі.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/