Олена Василівна втратила все, що мала у рідному Маріуполі, після приходу росіян
Я спала у своїй квартирі в Маріуполі, але з самого ранку 24 лютого мене розбудили вибухи. Згодом у місті зникло світло, вода та зв‘язок, тому я була змушена покинути рідну домівку.
У Маріуполі залишились мої батьки, я дуже за них хвилювалась, бо не могла з ними зв’язатись. Вони палили багаття і так варили собі їжу з заздалегідь куплених продуктів.
Батьки боялись вийти на вулицю, тому більшість часу сиділи в підвалі. Мені довелось самотужки шукати людину, яка їх змогла врятувати та вивезти з розбомбленого міста.
Наразі я живу з батьками окремо, бо немає грошей, щоб винаймати велике житло.
У центрі міста у нас з батьками була квартира, яка згоріла під час ворожої атаки. До війни я працювала юристом, а зараз безробітна та вагітна.
Про війну мені нагадує мій телефон, адже у ньому я читала сумні новини. Коли почали скидати авіабомби на центр Маріуполя, я впустила його і розбила на ньому задню кришку.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.