«Наш дім розбили, повертатися вже немає куди»

Я з Красногорівки Донецької області. Мені 44 роки. Ще в 2014 році ми виїхали до Дніпропетровської області. Важко було кидати все, що нажили, але нам попало в дім, і потрібно було виїжджати, щоб хоча б життя врятувати.

Тут у нас було декілька вибухів, а так – більш-менш спокійно. Ну як такових, труднощів не було у нас: магазини працювали, газ, світло було, вода також була.

Шокують звірства, які росіяни роблять в Україні. Ми все бачили по телевізору. Найбільше шокувало те, що вони майже повністю стерли Маріуполь з лиця землі. Страшно навіть уявити, скільки людей загинуло.

Наш дім розбили, повертатися вже немає куди. Так що я зараз навіть не можу уявити, що на нас чекає. Роботи тут немає - вже скільки шукаю, але не можу знайти.

Звісно, психологічно важко, важко дуже морально: живемо постійно в страху за своє життя, за життя рідних.

Війна йде вже дуже довго, особливо для нас. Хотілося б, щоб скоріше скінчилася.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/