Історії, які ви нам довірили
Олександр Володимирович довго не наважувався покинути домівку. Однак, коли залишатися вже було неможливо, виїхав до доньки у Кривий Ріг. З собою забрав батьків - їх житло постраждало від обстрілів
Я жив у Покровську Донецької області. Перший день війни застав мене в дорозі - я їхав у Кривий Ріг.
Деякий час ми залишалися вдома, бо дружина працювала, і я ще на щось сподівався. Магазини функціонували, можна було воду купити, а по технічну їздили на автомобілі.
Я хочу жити в своєму домі, збудованому власноруч. Хочу, щоб була робота і здоров’я.
Коли дружина залишилася без роботи і вже зникли всі комунікації, довелося виїжджати. Проблематично було батьків вивезти. Вони під Торецьком жили. Залишився там дім – остання наша надія. Зараз він вже розбитий, там проходить лінія фронту. Ми приїхали до доньки в Кривий Ріг. Вона виїхала сюди в 2014 році.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
