Історії, які ви нам довірили
24 лютого близько шостої ранку мені зателефонувала мати моєї учениці і сказала, що почалася війна. Я не знала, що робити. Перші два тижні був жах. У Харкові не було ні продуктів, ні ліків, через ажіотаж.
Харків обстрілювали постійно, ми не знали, де ховатись. Ми жили без світла майже три місяці. Наш будинок також потрапляв під обстріл. Там були в основному пенсіонери.
Ми родиною підтримували один одного. Коли все затихає, то ми навіть згадуємо мирне життя, а потім знову починають обстрілювати.
Сподіваємось на закінчення війни. Хочеться просто нормально жити і працювати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
