Історії, які ви нам довірили
Ми виїхали ми зі свого села на Донеччині, бо будинок наш розбитий повністю. Живемо, як інопланетяни, нам нікуди повертатися. Нічого доброго в голову не лізе.
Шокувало, що брат на брата пішов. Не розумію цього.
До Покровська нас вивезли знайомі, далі ми сіли на потяг і поїхали в Дніпро, а далі - у Львівську область. Все було організовано, все було дуже добре, спокійно, дуже гарно було.
Ми виїхали в березні. Два місяці я з лікарні не вилазила. Зі мною страшне робилося.
З мене на очах спадала вага: за десять днів 15 кілограм втратила, і далі йшло і йшло, і ніхто не знав, що це. Отак вплинула війна - здоров’я забрало страшне.
От зараз я відійшла, але пенсії малі, не знаю, як жити і за що. Квартиру орендуємо, платити нічим. Я на роботу пішла прибиральницею, щоб трошки заробити, а як далі таке буде, то я не знаю, за що жити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
