«Нас постійно обстрілювали і скидали бомби»

У нас багатодітна родина. Під час активних бойових дій з міста не встигли виїхати і опинилися в облозі (майже два місяці перебували). Нас постійно обстрілювали і скидали бомби (і вдень, і вночі), були свідками падіння літака на сусідню вулицю.

Живемо під лісом, то ж ДРГ намагалися проникнути в місто, і в лісі (біля будинку) були постійно обстріли. Не було ні зв'язку, ні світла, ні води, ні газу, ні ліків. Магазини не працювали, не можно було ніде купити харчів. Ховалися у підвалі, їжу готували на вулиці, воду - топили сніг та брали зі стоків, потруїлися. У молодшої дитини піднявся ацетон дуже, не вставав, не їв, велика температура під 40, рвота, почались галюцінації та отруєння всього організму. Швидкі не працювали, аптеки теж, ліків неможливо було дістати. Ледве спасли дитину.

В місті була гуманітна катастрофа, ні волонтерів, ні допомоги тоді не було. Найважче це перебування в постійному страху, що до будинку увійдуть руські, що будуть знущатися та заберуть дітей. Ще постійно боялися, що можуть скинути бомбу на будинок, бо і вдень, і вночі постійні виліти літаків. Бомби скидали на сусідні будинки, околиці міста з усіх сторін постійно горіли. Страх був просто не прокинутись у ночі. Та втратити дітей (особливо коли спасали меньшого).