Історії, які ви нам довірили
Лідія Миколаївна бачила, як летіли ракети і літаки, щоб бомбити людей
Я з Донецької області, місто Миколаївка. Там розташована Слов'янська ТЕС. Я пенсіонерка. Жила добре, поки був мир.
У перший день війни я такий стрес перенесла! Вибухи були. Ввечері йшла від сина з онуком, і назустріч нам летіла ракета. Усе небо засяяло якимись вогнями. Ми перелякалися, забігли в підвал нашого будинку. Потім над нами літак пролетів і почалися вибухи.
Онук мій лякався дуже тих вибухів. Тож ми з дітьми виїхали у Жовті Води.
Винаймаємо квартиру. Уже під час війни мій чоловік помер. У мене пенсія маленька, маю цукровий діабет, гіпертонію і мені не вистачає грошей на прожиття і на ліки. Але ми вдячні людям за підтримку, усі з доброю душею до нас ставляться. Ми гуманітарну допомогу отримували. Я і до лікарні зверталась – усюди люди доброзичливі.
Зараз поряд з Миколаївкою тяжкі бої йдуть - Бахмут від нас за 30 кілометрів. Але ми віримо, що наші переможуть.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
