«Нас могло вбити будь-якої миті»

Коли почалася війна, я жила в Маріуполі. Обстріли не вщухали від початку бойових дій. Я сиділа в підвалі приватного будинку сестри. Воду ми збирали зі снігу, ставили каструлі на вулиці. Продукти у нас були із запасів. Готувати їжу доводилось на багатті, бо не було світла та газу. Але від стресу їсти зовсім не хотілось.

Обстріли були дуже сильними. Особливо страшною для мене була авіація, що скидала бомби. Нас могло вбити будь-якої миті.

14 березня від сусідів я дізналась, що формуються колони на виїзд. Я також вирішили залишити місто.

Зараз живу у Києві. Нещодавно звільнили Херсон, сподіваюсь, що наступним буде Маріуполь. Чекаю на перемогу та повернення додому.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/