Історії, які ви нам довірили
Перший же «приліт» Ірина Миколаївна відчула на собі, тому й поквапилась виїхати разом із дитиною до Запоріжжя. Там добрі люди їм допомогли з житлом і лікуванням дитини
Ми жили в селі Гуляйпільське. Була робота, діти вчилися, було все добре. А зараз немає роботи, навчання незрозуміло яке, ну, звикли вже так жити.
Перший приліт до нас був поруч із домом. Мене вибуховою хвилею вдарило, я дуже злякалася. Схватила дітей і вирішила виїжджати.
Ми просили наших військових, щоб вивезли нас в Гуляйполе, а там були евакуаційні рейси. Коли виїжджали, таких глобальних проблем не було. Просто дуже переживала за дітей.
Коли ми зіткнулися з проблемою житла, добрі люди нам допомогли: ми декілька місяців жили безкоштовно. Багато взагалі людей допомагали. І в лікарні допомагали: у нас були проблеми з дитиною, то нас там добре прийняли і лікували безкоштовно.
Я получала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Раніше жива черга була, а тепер потрібно телефонувати, тому вже якийсь час не отримувала. Все своїми силами.
Війна дуже вплинула на людей, на родини. Багато знайомих і рідні посварилися, деякі навіть розійшлися.
Бажано, щоб війна закінчилася швидше. Хочеться додому швидше повернутися, хочеться, щоб і діти мирно жили, щоб не бігати не ховатися по підвалам.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
