«Нам назустріч рухалися ворожі танки й бронетранспортери»

Мені 69 років. Я з дружиною жив у місті Бердянськ Запорізької області. Дві наші доньки мешкають у Києві. Нам довелося переїхати до них.

Про початок війни дізналися з телебачення. Бердянськ дуже швидко опинився в окупації. У кінці лютого ми виходили на мітинги, зривали російські прапори, але нічого не допомогло.

Восьмого березня зник газ і опалення. Я забрав до себе сестру. Вони з моєю дружиною набирали гарячу воду в пляшки і клали їх на ніч під ноги. Так і грілися.

Ми місяць провели в окупації, а потім росіяни почали погрожувати мені. Я за день зібрався. Забрав дружину й сестру та виїхав з ними до Запоріжжя.

Ми були в дорозі одинадцять годин. Нам назустріч рухалися ворожі танки й бронетранспортери. Ми перетнули близько тридцяти російських блокпостів. У Запоріжжі нас прийняли до себе родичі. Через два місяці ми переїхали до доньок у Київ.

Війна закінчиться тільки перемогою України й виходом на кордони 1991 року. Усі винні мають бути наказані.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/