«Нам набридло ховатися, і ми вирішили виїжджати»

Я з міста Пологи, мені 64 роки. Ми з чоловіком – пенсіонери. Виїхали 9 квітня з-під обстрілів, зараз проживаємо у Запоріжжі. Наш дім залишився в Пологах - наполовину зруйнований, ще й під окупацією.

Ми до 2 березня дивилися по телевізору ці всі дії, поки було світло. А потім окупанти зайшли до нас з району Токмака і Мелітополя. 2 березня ми почули перші обстріли, і почалися руйнування. 

Було відключене світло, відповідно - вода, всі життєві шляхи були перекриті. Обстрілювали місто, а бомбосховища у нас немає. Чоловік після мікроінсульту. Нам набридло ховатися, і ми вирішили виїжджати. 17 травня нам зруйнували дім, і на даний момент там немає зв’язку.

Нас вивезли знайомі безкоштовно. В дорозі складнощі були з перевірками.

Зраділи, коли побачили блокпост під Оріховом - тоді ми вже хоч трішки прийшли в себе. В Запоріжжі нас зустріли нормально. Довго не тримали: оформили, запитали, чи будемо їхати далі, але ми далі не схотіли. Поселилися в інвестхолдингу безкоштовно. 

Ми вдячні волонтерам. До нас дуже добре відносяться, нас підтримують, як можуть - так і допомагають. І продуктами, і одягом, і по частині медицини допомагають. Приїздять лікарі, якщо потрібно - дають пігулки, і психологи до нас приїжджають. Дякую Фонду Ріната Ахметова, що також добре допомагав і психологом, і продуктами. Нам би без допомоги було тяжко, тим паче - на одну мінімальну пенсію.

Мені хочеться, щоб війна скінчилась сьогодні, і повернулися наші дітки, які потікали від війни. Мабуть, все залежить від хлопців наших, як дадуть їм хороше озброєння, та коли вони звільнять великі міста, то звільнять і наше. Ми вдячні військовим, що вони нас захищають, що ми можемо вийти до магазину, прогулятися трішки, бо всі думки – там, на батьківщині нашій. Скидаємо гроші на благодійні фонди, щоб підтримати нашу армію і наших волонтерів, а волонтери нас підтримують. Ходимо до церкви дуже часто, молимося за батьківщину та за хлопців, щоб всі були живі, та за Перемогу.