Те, що почалася війна, ми зрозуміли, коли почули вибухи, які лунали десь поруч. В цей час я саме збиралася на роботу. Потім подзвонив керівник і сказав, що варто залишитися вдома.
Так ми почали жити в умовах війни. Найбільші труднощі виникали, коли не було води, по яку треба було йти пішли або до річки, або до свердловини. А ще - дуже не вистачало хліба.
Речі, в яких ми сиділи в погребі перший час, – куртка та лосини - досі нагадують мені про ці жахливі дні.
Але я також не забула і про людську доброту та допомогу один одному. Все це ми відчули на собі багато разів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.