"Нам довелося покинути рідне місто та будинок"

Доброго вечора! Мене звати Крістіна. Мені 18 років. Я виховуюсь в дитячому будинку сімейного типу, Петруші, 11 років, мої теперішні батьки взяли мене з дитячого будинку, ми щасливо жили до 2014 року. Потім почалась війна.

Не дивлячись на те, що було дуже тяжко, батьки робили для нас все можливе, щоб ми були живі та здорові. Батьки завжди намагались нас відволікати, возили на свята, у табори, кожний вечір ми виходили на ігровий майданчик та грали з дітьми.

Потім, коли закінчилася та війна, ми повернулися додому, почали робити в хаті ремонт. Почали ходити до школи та на кружки, їздили на голубі озера та в парки. Кожного року ми їздили до табору.

В нашій родині завжди весело, з самого початку батьки стали для нас як рідні, ми  зовсім не відчували різницю між їх рідними дітьми та нами. Кожне свято ми святкуємо дружною сім'єю. 

Також коли почалась війна 24 лютого 2022 року, ми також залишились разом та підтримуємо один одного. Ми завжди були, є і будемо самою найкращою, дружною родиною.

Я дуже вдячна батькам за все те, що вони робили заради нас. Батьківську любов та підтримку я дуже ціную. Я дуже хочу, щоб скоріше закінчилася війна та ми повернулися додому. Нам довелося покинути рідне місто та будинок. 

Моя мрія – віддячити батьків за все, що вони заради нас робили, хочу, щоб вони були самі найщасливіші в світі!!!