Людмила

«Найстрашнішими для мене були військові літаки»

24 лютого я прокинулась від гучних звуків – почали бомбити Харків. Я переїхала до подруги, там було тихіше. Під обстрілами я ходила на роботу, коли була можливість, ховалась у підвалі. Найстрашнішою була авіація, яка бомбила місто постійно.

Я виїхала, коли мій син дуже перелякався обстрілу. Спочатку він був в селі у бабусі в окупації, а потім евакуювався до мене в Харків. Зараз ми живемо у Полтаві. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і ми повернемось додому.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/