Мені 57 років. Я жив з дружиною у місті Ізмаїл Одеської області. Коли почались обстріли Одещини то зникли світло і вода, а газ був. Воду завозили з сіл. Продукти ми мали.
Найстрашніше – це загибель близьких.
Коли почалися обстріли, дружина з дітьми виїхала за кордон, а я переїхав у Полтаву. По дорозі було багато блокпостів.
У Полтаві влаштувався маляром-штукатуром в Аграрний університет.
Сподіваємося влітку святкувати перемогу. Закінчиться війна – і все буде добре. Україна стане зовсім іншою. Настане процвітання.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.