Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Василь Федорович Полюганич

«Найстрашніше – це загибель близьких»

переглядів: 57

Мені 57 років. Я жив з дружиною у місті Ізмаїл Одеської області. Коли почались обстріли Одещини то зникли світло і вода, а газ був. Воду завозили з сіл. Продукти ми мали. 

Найстрашніше – це загибель близьких.

Коли почалися обстріли, дружина з дітьми виїхала за кордон, а я переїхав у Полтаву. По дорозі було багато блокпостів.

У Полтаві влаштувався маляром-штукатуром в Аграрний університет. 

Сподіваємося влітку святкувати перемогу. Закінчиться війна – і все буде добре. Україна стане зовсім  іншою. Настане процвітання.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Ізмаї́л 2022 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення вода непродовольчі товари робота сім'ї з двома і більше дітьми діти внутрішньо переміщені особи перший день війни розлука з близькими Біженці
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій