«Найстрашніше було, коли росіяни бомбили місто з літаків»

Мені 60 років. До війни жила в Харкові з чоловіком і мамою. Про повномасштабне вторгнення росії дізналася від колеги, яка мешкала на околиці міста. Ми не пішли на роботу. Бачили російських військових, які намагались зайти в наше місто, і їхню техніку. Коли почалися обстріли, спустилися в підвал. Найстрашніше було, коли росіяни бомбили місто з літаків. Багатоповерхівка здригалася.

Спочатку були фінансові проблеми. Потім з мамою трапилася біда. Через стрес, спричинений війною, вона перестала ходити. Тепер пересувається лише в інвалідному візку.

Восьмого березня ми на евакуаційних автобусах виїхали до Світловодська. Через два місяці переїхали в Лебедин. Я родом звідси. Залишилися контакти знайомих. Я зателефонувала їм, і вони порекомендували непоганий будинок.

Думаю, що війна закінчиться не раніше наступного року. Вона перекреслила все. Я мала непогану роботу, у мене було бажання працювати. Тепер я безробітна. Доглядаю маму.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/