Історії, які ви нам довірили
Мені близько 50 років. Є дитина і дружина.
Коли розпочалася війна, ми були всі у шоці через те, що 24 лютого путін оголосив спецоперацію. Всі захвилювались, а я відразу зрозумів, що це буде страшно.
Найважче - психологічно. Так, проблеми з водою, але найгірше, коли вибухають бомби. Дружина цього дуже боїться. Я ще так собі витримую, а їй дуже лячно.
Дуже шкода всіх загиблих, з якими я працював. Я родича втратив на війні. Ще у мене 9 днів як померла мати.
Найбільший шок - це те, що війна почалась. І недавні новини шокували: коли у будинок у Дніпрі влучила ракета і скільки людей загинуло. Так само, як і по Києву спочатку. Це дуже складно сприймати.
Ми не виїжджали, тому що у нас тут більш-менш нормально. Далі видно буде.
Думаю, наші військові скоро навчаться вправлятися з новою технікою і, я гадаю, що підуть вперед десь приблизно у травні.
Головне, щоб війна закінчилась! Тоді буде і майбутнє. Після Перемоги будемо будувати багато планів. Для себе і для всієї України.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
