«Найбільше мене шокувало, що гинули діти»

24 лютого я прокинулась від вибухів, потім бачила весь жах на власні очі. Місто просто зруйнували, у нас не було продуктів. Ми сиділи в підвалі і майже нічого не їли. Воду ми пили технічну. Люди гинули у нас на очах. Найстрашнішими були авіанальоти. Було дуже важко і страшно.

Найбільше мене шокувало, що гинули діти. Дивитись на це було неможливо. Як таке може бути - я не розумію досі.

Ми виїжджали двома автівками, нас було одинадцять чоловік. Мого сина і мене обшукували на блокпостах, це було жахливо.

Зараз ми живемо і працюємо в Києві. У Маріуполі у мене залишились рідні. Зв'язок з ними є, але дуже поганий.

Я мрію повернутись додому і буду відбудовувати місто.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/