Я була в себе вдома, в Чернігові. Прокинулась від того, що бабуся сказала, що почалася війна.
Ми з мамою, яка тоді була вагітна, сиділи у підвалі лікарні. Без води, їжі, світла… Всі виживали, як могли. А найбільш мене шокував морг, який був біля лікарні. Там були трупи людей та підготовлені труни для них… Мені було страшно.
Зараз я живу разом з сім'єю.
В мене є певні психологічні травми, які я не можу побороти. Я мрію пов'язати своє життя з волонтерством.
На згадку про трагічні події у мене залишилась частина ракети, яку пустили терористи прямо на мій сад.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.