Історії, які ви нам довірили
Було страшно. Потім забрали воювати чоловіка. Тепер уже трохи звикли до війни. Чекаємо на Перемогу. На певний час ми виїжджали до Покрова. Тепер вдома.
Найскладніше було, коли забрали на війну чоловіка. Я працюю, нам дають гуманітарну допомогу. Нашому дідусеві буде 91 рік у травні, йому пенсію дають. Чоловік отримує зарплатню.
Нам чути обстріли з Нікополя. Буває, що зайнята і не звертаю навіть на це увагу. Половина людей виїхали з села, частина приїхали як переселенці з Нікополя, з Херсона.
Шокувало, коли забрали чоловіка, пішов воювати брат, друг зник безвісті, родича втратили у Бахмуті.
Коли дивлюсь новини, таке враження, що війна ніколи не скінчиться. Найбільше мрію про Перемогу, і щоб чоловік повернувся додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
