Історії, які ви нам довірили
Всю окупацію моя родинна мешкала в м. Ізюм, не маючи змоги виїхати. Мої діти жили в страху, постійно були обстріли. Наш будинок також був обстрілян кометами, а наприкінці окупації в будинок сусідів влучила збита ракета (в цьому будинку опинилися мої діти - ми чудом вижили). Авіаційні обстріли - це жах, який не забути. Потім - міномети.
Ти не знаєш, де і коли почнеться обстріли чи вибухи. Засинаєш в страху - прокидаєшся теж у страху. На початку весни минулого року був голод - їжі не вистачало, магазини стояли порожніми, кіло муки, то було щастя. Готували та пекли на вогнищі. Медикаментів теж не було, організм був спрямован, щоб вижити - мабуть, тому ніхто не захворів.
На очах в мого сина його батькові відірвало ногу - це дуже травмувало мого сина.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
