«На блокпостах обстрілювали, людей не пропускали, відбирали речі»

Я з жінкою і двома дітьми жив в Энергодарі. Шокувало, що, незважаючи на небезпеку, росіяни обстріляли атомну електростанцію.  

Наше місто окупували й там стало некомфортно жити, працювати і вчитися. Магазини були напівпорожні, ціни підвищились у два-три рази, дефіцит продуктів, аптеки були пусті й зачинені, з ліками було тяжко, але допомагали волонтери із Запоріжжя. Більшість комунальних підприємств працювали наполовину. Атмосфера була несприятлива, і ми 5 березня виїхали до Запоріжжя.

Моя сім’я і всі мої рідні й близькі виїжджали різним транспортом у різний час, керуючись обставинами. В одному напрямку їхали вісім годин через Василівку. Інша колона виїжджала через Оріхів, вони майже 14 годин діставались до Запоріжжя. Там росіяни не пропускали, ще й обстрілювали. Тяжко було дивитися на ці блокпости: у людей забирали речі, знущались. Це було дуже неприємно, але нічого не вдієш проти зброї.

Я думаю, на все хвала нашим ЗСУ - вони все спланують, все зможуть. І якщо наше населення буде підтримувати їх, то все буде добре. Треба вірити в Україну, треба вірити в ЗСУ – і все буде добре. Шокує, коли гинуть співвітчизники, наші військові. Шана їм. Це все повинні пам’ятати ми і наші діти.