Ми з Сєверодонецька. Я працював на швидкій допомозі водієм. У перший день війни я був на роботі.
Найважче було виїхати з дому. Ми поїхали 10 березня, після сильних обстрілів, своєю машиною. Прийшов з роботи, працював добу, дружина сказала: "Виїжджаємо" - і я прямо у формі швидкої допомоги й поїхав.
Ми їхали, куди очі дивились. Виїхали разом з дружиною і сином. Батько з нами не захотів їхати. Пізніше його вивезли друзі швидкою допомогою.
Другу моєму ногу відірвало. Ми всі цілі, слава Богу.
Зараз живемо у гуртожитку вже майже рік. У цьому гуртожитку і теща живе, і куми. Я рахуюсь на "швидкій", мені зарплату платять. Дружина працює.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.