Історії, які ви нам довірили
З вбитого Маріуполя – до нового життя з плямою у душі та втраченим майбутнім, і для Вікторії це вже не перший побіг
Я спокійно спала, коли раптом зателефонувала дочка і сказала, що почалася війна. Я не повірила - все було, як в тумані. А далі... Все це боляче. Ми у цій війні все втратили. Це наша друга війна, бо перша почалася для мене і моїх дітей ще у 2014 році.
Ми пересувалися з Маріуполя до Білосарайської коси: це дуже близько від самого Маріуполя. Там теж не було їжі, світла. Ми з дітьми ходили по хатах, бо в магазинах було пусто. Так ось, мене шокували ті місцеві люди, які в такий важкий час брали з нас за їжу втридорога. Це був жах! Але ми купували, бо дітям треба було щось їсти. Але там були й добрі люди, дай Боже їм здоров’я.
Це війна – а для моєї сім’ї це друга вже війна, бо ми бігли з Донецька ще у 2014-му, - дуже для нас важка і морально, і матеріально.
Бо в цю війну ми лишилися усього. Бігли з однією торбиною, залишивши всі свої речі, все що в нас було у квартирі.
Моя сім’я виїхала з Маріуполя і зараз ми доїхали до Києва. До Києва ми добиралися довго. І нас в Бердянську прихистив наш знайомий, на базі «Артурс» безкоштовно. Потім ще одна знайома прихистила нас на деякий час у Києві лише за квартплату. А ще ми дуже-дуже вдячні вашій допомозі! Бо втратили все, і коли в тебе на руках є неповнолітні діти, а чоловік хворий і йому вже 67, а ти у свої 55 не можеш знайти роботу, дуже без допомоги важко.
В мене є розірвана душа, і вона дуже болить, як і болить вона у моїх дітей.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
