Я пенсіонерка. Живу в місті Нікополь Дніпропетровської області. У мене є два сини, дві невістки і двоє внуків.
Коли почалася війна, син був на заробітках у Польщі. Він зателефонував звідти і розповів про повномасштабне вторгнення росіян в Україну. Невдовзі він повернувся додому й пішов добровольцем на війну.
Спочатку я виїхала в село до родичів. Коли почалися ракетні обстріли Нікополя, стало страшно. Ми з рідними виїхали на Захід України. Через три місяці повернулися.
Моя мама не витримала війну – померла три місяці тому. Зараз я живу в її будинку в селі. Страшно, коли через село літають ракети. У такі моменти сиджу в погребі.
Хочеться, щоб війна скінчилася цього року. Мрію знову бути з рідними. Раніше ми жили разом, а зараз – хто де.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.