Історії, які ви нам довірили
В перший день війни Любов Григорівна перенесла інсульт, тому через деякий час діти евакуювали її, а самі залишились в окупації
Я з міста Пологи. Життя до війни було гарне, я працювала. Мені 58 років, думала, що дороблю до пенсії. Онуку два роки, онучці – чотири. 24 лютого все змінилося. Діти мої залишилися в окупації, а мене вивезли через пів року звідти.
Перший день в мене дуже був прикрий. Я, мабуть, душею відчула, що війна. Прокинулася вночі - мені стало недобре. Я попросила сина, щоб він мене відвіз у лікарню, і він сказав, що розпочалася війна. В цей день у мене стався інсульт, так що перший день я запам’ятала.
У мене в голові не вкладається все це: як таке відбулося. Ну, дай Бог, щоб все швидко налагодилося, і ми повернулись, щоб жити в рідній оселі. Може, її не розіб’ють, бо це дуже страшно - залишитися без нічого.
Можливо, росіяни колись зрозуміють, що вони вбивають мирне населення, закінчиться війна, наші дітки житимуть в мирній країні, і ми все це будемо тільки згадувати, як тихий жах.
Зараз я проживаю в Запоріжжі. Мене приютила бабуся незнайома, зараз все більш-менш налагоджується.
Я надіюсь, що ми до літа будемо по домівках, і літом поїдемо в Крим відпочивати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
