"Моя бабуся пережила голодомор. Вона знала як це, коли шматочок хліба для тебе - це щось божественне"

Войнікова Карина, учениця ЗЗОШ "ОСНОВА", м. Запоріжжя

Конкурс есе "Один день"

Я вважаю, що війна – це воєнно – політичний конфлікт, між двома або декількома державами, де головнокомандувачі або керівники, цих держав не поділили між собою територію, гроші тощо. Через те, що вони там щось не поділили, змушені страждати країни та зовсім невинні люди та діти. Чому так? Чому не можна жити в мирі, злагоді та добрі. Це не вигідно. Коли почалась війна, мене ще не було на цьому світі, тому я не можу з точністю відповісти на це питання. Але я гадаю, що я усвідомила ту мить коли почалась війна і вона була, тоді, коли я побачила перші спогади, шанування тих, хто відіграв значну та важливу роль в ході війни. Наприклад, Запоріжжя.

Це було дуже страшно і жорстоко. Для моєї родини, а точніше для дідуся і бабусі, повоєнні дні згадуються важко й боляче. Моя бабуся пережила голодомор, вона знала… як це, коли шматочок хліба для тебе це щось божественне… та дуже необхідне, для того щоб вижити. Вона знала, як це, коли люди пухли від голоду. А ось мій дідусь був учасником бойових дій на Україні. На жаль, я не застала його коли він був живий, цю інформацію я дізналась від мами. І я це дуже шаную і пам’ятаю.

Хід війни дав про себе знати. По – перше це зруйновані будинки, міста. Це трагічний відбиток у пам’яті людей та їх родичів, це коли сім’я лишається близької людини. Також, напевно, це повністю зміна психічного стану людини, якщо вона в ті часи та роки вижила.

Звісно, коли чуєш слово війна, воно накликає на неприємні відчуття: страх, відчай, біль, трагізм, криза, голод, жорстокість, сила. І я впевнена, що всі ми десь глибоко в душі, бажаємо щоб над нашими головами було мирне, синє небо. Це і можна назвати миром, адже мир – це спокій на рідні землі, на землі України!