Історії, які ви нам довірили
Костянтин Миколайович перші місяці війни жив у підвалі, а коли його село почали бомбити з авіації, не витримав, виїхав в Запоріжжя.
Я на пенсії. Був шофером усе життя. Жив у селі Кам’янське сам, дружина померла.
Чотири місяці від початку війни я перебував у підвалі. А коли почали бомбити з літаків, втік до Запоріжжя. Зараз мого села немає.
Всі хати, школи, фермерські господарства зруйновані. Мій будинок побитий, стеля тече. Буду відновлювати.
У мене є поганенькі «Жигулі», от на них я й доїхав до Запоріжжя. На під’їзді вони зламалися, але я маю багато друзів-далекобійників, от вони й дотягнули до місця проживання.
Гуманітарну допомогу дають раз на три тижні. Пенсію розтягую, щоб купити шматочок сала чи ще щось смачненьке, щоб не одні макарони й каші їсти.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
