Ірина та Євген Ярошенко

«Моєму другові чиркнув по руці, а мене поранило в шию»

16-річний Євген Ярошенко з Новолуганського в 2015 році при обстрілі отримав поранення шиї. Вилучати стороннє тіло лікарі не стали. Хлопця мучать часті болі. Щоб полегшити страждання, Фонд Ріната Ахметова допоміг дитині пройти реабілітацію. Мрію Жені забрала війна. Про важку атлетику довелося забути.

Мама Ярошенко Ірина:

- Це було 26 квітня 2015 року. Тут уся молодь зібралася. Почався несподівано обстріл, розривалося все в повітрі. Вони, 19 осіб, один на одного всі попадали, бо тікати нікуди тут. Страшно!

Син Євген, 16 років:

Моєму другові чиркнув по руці, а мене поранило в шию

- Ми гуляли з друзями в компанії в селищі Новолуганське, у центрі. Відзначали день народження друга. І раптово о 9:45 почався обстріл, і снаряди розривалися над нами. Осколки розліталися – і моєму другові чиркнув по руці, а мене поранило в шию.

Це було дуже несподівано, ми навіть не очікували. Я відійшов поговорити по телефону й раптово, коли я взяв трубку, почався обстріл. Почали розлітатися осколки. Спочатку я розгубився. Потім дивлюся, що хлопці всі поховалися за будівлю. Ну, я побіг туди ж. Але в мить, коли я біг, я отримав поранення.

Спочатку я не зрозумів, звичайно, що мене поранило. Я думав, може, це просто дрібниця. Але потім, коли ми вже сховалися, я встав на коліна, щоб сховатися від осколків. Відчуваю, що я починаю втрачати свідомість. В очах почало темніти – і тоді я зрозумів, що у мене поранення, тому що я відчув, що у мене дірка в шиї. І тоді мене віднесли до батьків.

Ірина:

- Ми теж упали всі на підлогу на роботі. Я почала телефонувати: «Синку, ти де?» Він каже: «Мамо, я, по-моєму, поранений».

І потім хлопці його буквально під обстрілами хвилин через десять принесли до мене в магазин. І там першу допомогу надали. Ні швидкої, нікого в нас немає, тому добре, що моя сестра двоюрідна медик. Вона надала першу допомогу.

Я кажу: «Тобі дуже боляче?» Він каже: «Таке відчуття, що просто кулаком в шию вдарили». Коли першу допомогу надали і вийшли на лавочку до під’їзду, тоді його почало так трясти, що ледве заспокоїли.

Ми звернулися в лікарню, поїхали в Артемівськ. Але в нас в Артемівську немає нейрохірургів, у Донецьку прооперували. Дві години операція йшла. Осколок не дістали, тому що він у шийному хребці. Дитина залишилася з осколком. Там усі нервові закінчення. Лікарі кажуть, якби його зачепили, то він просто овочем залишився б.

Євген:

- Іноді буває біль у шиї. Але я не особливо його відчуваю. Хіба що тільки рух у правий бік шиєю робити важче, ніж у ліву, тому що заважає трохи.

Займався важкою атлетикою з друзями в спортзалі. Мені довелося відмовитися від цього. Грав у футбол раніше, але зараз не граю, бо осколок заважає. Мені не можна робити різких рухів, тому що будь-який необережний рух – і він може поворухнутися і порушити якісь нерви.

Раніше мріяв, що буду добувати медалі, отримувати грамоти. Але після поранення будемо тепер якось обходитися без цього.

Ірина:

- Здоровий, і слава Богу. Звичайно, не радує, що осколок залишився в шиї. Він почав капсулюватися. Усе нормально. Діди ще з часів війни живуть із такими.

Євген:

- Мені зателефонували з Фонду Ріната Ахметова, запропонували путівку в санаторій для оздоровлення. І так я потрапив сюди. Припинилися часті болі в шиї. Тут мені подобається, тут озера. Є де провести час. Я дуже вдячний, тому що я мріяв влітку з’їздити кудись відпочити. І ось потрапив сюди. Сподіваюся, що надалі зможу займатися важкою атлетикою, якщо щось виправлять. Ну, а так – буду плаванням. Намагаємося жити далі, не розслаблятися.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/