«Місцеві нам казали: «Ну ви ризикуєте, тут такий район»

Від початку повномасштабного вторгнення Росії понад 466 тисяч українців вимушено переїхали на Дніпропетровщину. До Дніпра, за даними міськради, перебралися 56 підприємств, 14 із яких вже розпочали роботу. Окрім того, переселенці також відновлюють власний малий бізнес або розпочинають нові проєкти.

Звідки взяли ідеї для свого бізнесу? Перед якими труднощами постають підприємці? Та що допомагає не покинути все на півдорозі? Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» розповідає історію переселенців із Донеччини та Луганщини, які відновили власну справу у Дніпрі.

Майже пів року тому двоє друзів із Покровська, що на Донеччині, Максим Лисенко та Євген Свирида, відкрили кав’ярню в Дніпрі. Її назва – «Забой» – відома людям зі сходу України. Однойменний бренд одягу хлопці заснували ще до війни, він мав попит серед футбольних фанатів і в патріотичних колах.

Одяг бренду «Забой»

Досвід розвитку проєкту, пов’язаного з футболками та світшотами, кажуть партнери, у них був, а от відкрити заклад – це щось зовсім нове. Ідея кав’ярні, розповідають, з’явилася несподівано, а вже за тиждень друзі подалися на ґрант за програмою «Власна справа» – і виграли. 250 тисяч гривень, які виділила їм держава, витратили на оренду приміщення площею 45 квадратних метрів і закупівлю обладнання.

Інтер'єр кав'ярні «Забой»

Відкрився «Забой» у прилеглому до центру районі.

«Ми шукали локацію у центрі, але там не склалося. Тоді вирішили ризикнути і відкритися в дещо віддаленому районі, на проспекті Богдана Хмельницького. До нас там нічого не було. Місцеві нам казали: «Ну ви ризикуєте, тут такий район…». Як для першого бізнес-проєкту, то вийшло досить пристойно – і, на нашу думку, за відгуками. Після нашого відкриття в радіусі кілометра там також почали з’являтися кафе і магазинчики», – розповідає Максим Лисенко.

Світлини клієнтів

«Ми хотіли зробити щось з атмосферою Донеччини, але так, щоб і місцевим було комфортно. При вході ми зробили фотолокацію, купили вінтажне дзеркало й зробили напис: «І зійде сонце над вільним Донбасом й осягає могутні береги Дніпра». Спрацювало так, як ми і планували: люди фотографуються, постять у соцмережах, позначають кав’ярню, завдяки цьому ми маємо певну кількість відвідувачів. На стіні висять фотографії клієнтів у наших футболках. Люди з Донеччини шукають знайомі обличчя, локації, а люди з Дніпра – бачать нашу позицію: Донецьк – це Україна. Так ми завойовуємо їхню повагу», – каже Максим Лисенко.

Робота баристи

Кав'ярню партнери бачили як місце, де люди можуть збиратися, проводити час разом та організовувати заходи. Асортимент у закладі, каже Максим, класичний – кілька видів кави, круасани, тістечка тощо.

У «нуль», зізнається він, вийшли ще у перший місяць роботи, але рости є куди – розширювати асортимент, приваблювати нових клієнтів. Також, говорить підприємець, поки бракує коштів на рекламу.

Кав'ярня «Забой» у Дніпрі

«Досі не розуміємо, яка закономірність щодо кількості клієнтів. Наприклад, два сонячні дні: в один день – наприклад, 100 відвідувачів, другий день, нібито такий самий – вдвічі менше. Як це працює – поки що загадка для нас. Удома, на Донеччині, ми звикли до вибухів, тому не надаємо значення їм. А у Дніпрі можна помітити спад у відвідуванні закладів після вибухів. Це підкреслюють багато місцевих бізнесменів», – розказав Максим Лисенко.

Зараз, ділиться підприємець, своє кафе вони рекламують у соцмережах, зокрема в інстаграмі. Кав’ярню також допомагає просувати бренд одягу «Забой». До речі, футболки й сувенірну продукцію «Забою», які раніше можна було купити лише онлайн, тепер продають і в кав’ярні.

Сувеніри бренду «Забой»

Частину коштів від цих продажів Максим та Євген спрямовують на допомогу українській армії.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.