Історії, які ви нам довірили
Мені 46 років. Війна мене застала вдома, в Слов'янську. Я тут і знаходжусь, нікуди не виїжджав. Все чув - гучно було.
У 2014 році ми виїжджали тут неподалік, в Слов'янську ж було тоді гаряче. Ми два місяці перебували в області, коли тут окупанти були. А коли вони потікали, ми повернулися додому.
24 лютого я їхав на роботу в Краматорськ і почув перший «бабах» - аж машина підскочила. Повернувся додому і не знав, що робити: чи тікати, чи дома бути. Ну, я залишився, а жінка поїхала. Я один тут - вже другий рік закінчується.
Мамине житло постраждало ще у 2022 році - повилітали вікна. Ну, мами вже немає. А у квітні 2023-го прилетіло поряд з моїм домом, і в моїй квартирі два вікна вилетіло. Гучно було, нерви потріпало.
У 2022 році трішки з водою тяжкувато було. А так - в принципі, я не голодував. Гуманітарку отримував і від Фонду Ріната Ахметова, і від інших фондів получав декілька разів. Так що дякую.
Минулу зиму світла не було, і зараз деколи виключають. З водою також бувають перебої, але зараз рідко.
Я щось не відчуваю, щоб ця війна скоро закінчилась. Може, через рік, через два, не раніше.
Мрію про мирне майбутнє, щоб весь цей жах пошвидше закінчився. І щоб наша вся область була українською і вільною.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
