"Миколаїв під обстрілом, а земля здригалася у нас"

Макарчук Микола, 11 клас, Новоодеський ліцей №3 Новоодеської міської ради Миколаївської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Максюта Олена Іванівна

"Війна. Моя історія"

У кожного своя історія війни. Моє життя , як і життя більшості українців, розділилося на до і після. Десь там, у глибині пам’яті, заховалося все до найменших дрібниць.

Як сьогодні пам’ятаю той ранок. Четвер…Це мій улюблений день: уроки легкі, а увечері тренування, зустріч із друзями. Я прокинувся, але поніжитися не вийшло. Я почув розмову мами з сестрою, вони говорили про війну, сестра чомусь схлипувала. Я швиденько прогортав стрічку в телефоні, а там усі новини про війну. Спочатку навіть не повірив, але потім мов крізь землю провалився. Це був страх. Він міцно тримав мене у своїх лещатах два тижні. Перші вибухи… Миколаїв під обстрілом, а земля здригалася у нас. Повітряна тривога лунала щодня. Підвал став для нас другою домівкою. Але потім, побачивши, як люди швидко об’єдналися і стали на захист нашого містечка, я заспокоївся, з’явилася впевненість -і я перестав боятися. Я пам’ятаю, як через місяць сходив до магазину. Ви не уявляєте, які емоції переповнювали мене. Я йшов знайомою вулицею ,відчував, яке усе рідне було навкруги, хотілося плакати від щастя, тому що це почуття передати словами не можна, його треба тільки пережити.

21 березня розпочали вчитися дистанційно. Учителі підтримували нас, мені здавалося, що вони найкращі психологи. Після їхньої підтримки хотілося жити, вчитися, довести оркам, що ми обов’язково переможемо, бо ми сильні, згуртовані.

Дивлячись на роботу дорослих чоловіків, що стали на захист свого рідного міста , ми з хлопцями створили свій блок-пост. Ми вже не боялися, а були впевнені, що ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА. Ми на своїй землі! Ми переможемо!!!