Історії, які ви нам довірили
"Мій маленький брат, як бурундук, давився хлібом, бо ми давно не їли"
Родина Влади пробула понад місяць в окупації у Маріуполі. Вона пам'ятає прильоти у двір, і як закінчувався хліб. Бабуся тоді почала готувати коржики на багатті. Для Влади та її маленького братика здавалося: смачнішої їжі просто немає.
Воду набирали в сусідній гнилій річечці. Прямо з льодом. У ванній лід не танув: у кімнатах часом було холодніше, ніж на вулиці.
Якось під вікнами квартири дівчинки припаркувався російський БТР. Так близько військову техніку Влада ще не бачила. Після чергового авіаобстрілу сім'я вирішила забиратися з міста. Зуміли виїхати неушкодженими.
Влада згадує, як уперше після окупації, скуштували хліб. Вплітали випічку за обидві щоки. Не могли зупинитись.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
