Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Михайло Яровий

"Мій чоловік загинув миттєво, а син помирав у мене на руках"

переглядів: 59

54-річний Михайло Яровий загинув 6 березня 2022 року у місті Ірпінь Київської області. Ворожий снаряд потрапив у квартиру, де чоловік перебував разом із родиною. Російська армія атакувала з артилерійської установки з території склозаводу в Бучі. У квартирі Ярових знесло стіни. Поряд загинув також син Михайла, Сергій.

Мій чоловік загинув миттєво, а син помирав у мене на руках

Михайло Яровий був родом із Донецька. Закінчив місцевий політехнічний університет, хіміко-механічний факультет. Працював позаштатним консультантом у Державній комісії України по запасах корисних копалин. У 2014-му сім'я Ярових змушена була втікати з рідного Донецька від війни, яку проти України почала росія. Через два роки родина оселилася в Ірпені.
р«У мене була щаслива сімʼя, але росія «визволила» нас двічі: у 2014-му, коли ми бігли з Донецька, і в 2022-му – в Ірпені. У мене вкрали майбутнє, а минуле тепер – усе в сльозах. Мій чоловік запропонував перейти на українську ще до війни. У памʼять про нього ми тепер не спілкуємося російською. Але жити без коханої людини з кожним днем дедалі важче», – сказала дружина Михайла, Марина Ярова.

Повномасштабне російське вторгнення застало Михайла в Ірпені. Він із родиною довго не міг виїхати, бо місто було оточене. Усе ж вранці 6 березня разом наважилися на евакуацію власним авто. Та російська армія розстріляла колону під селом Стоянка, не зважаючи на написи на вікнах: «діти», «дети». Внаслідок атаки були загиблі та поранені. Родина Михайла не постраждала – їм пощастило повернутися до паркінгу будинку, де мешкали.

«Увечері, коли не було сповіщення про повітряну тривогу, ми піднялися у нашу квартиру на 15 поверсі, щоб помити трирічного онука і взяти продукти. Орієнтовно о 21.00 поряд із будинком пролунав гучний вибух. Ми кинулися на вихід. Другого вибуху вже не чули – це було пряме попадання снаряду в квартиру. Першими бігли донька з онуком і я, ми вижили… А наші хлопці закрили нас своїми тілами. Мій чоловік загинув миттєво, а син помирав у мене на руках», – розповіла Марина Ярова.

У Михайла Ярового залишилися дружина, донька та онук.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Ірпінь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти зруйновано або пошкоджено житло поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій