Без сліз я не можу пригадувати початок війни. Це дуже важко. Я з мамою жила в окупації. Бачила росіян, які були в селі. Вони ходили по селу з собаками, вчиняли обшуки, відкривали все в домівках, заглядали по всіх шафах.
У селі не було світла, води і газу. Не вистачало продуктів, пенсію не платили. Було дуже важко. Ми забули, що таке хліб і цукерки.
Потім село визволили ЗСУ. Були такі емоції, що важко передати. Я зустрічала та годувала наших хлопців.
У майбутньому я сподіваюсь, що повернусь у рідну домівку, хоча будинок у мене розбитий. Я виїхала з рідного села, але вірю в перемогу та відновлення країни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.