«Ми зовсім нічого не взяли з собою, бо думали, що швидко повернемося»

Мені 42 роки. Маю чоловіка і двох дітей. Ми жили в Харкові. 24 лютого прокинулися від вибухів. Того ж дня поїхали на захід України. Дуже довго стояли в заторах. Тиждень добиралися до Кам’янця-Подільського. Ми зовсім нічого не взяли з собою, бо думали, що швидко повернемося.

Страшно було бачити розстріляні автомобілі й зруйновані будинки.

Ми з чоловіком знайшли тимчасову роботу. Сподіваємося, що війна закінчиться цього літа. Віримо, що подолаємо всі труднощі й матимемо власне житло та постійну роботу.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/