"Ми завжди біжимо у сховище, коли летять шахеди. З нами кожен раз біжить дворова собачка"

Я - Аріша, мені 4 роки. Я з Херсону. У нас є мама, тато і сестричка. Зараз ми живемо далеко від дому, але я продовжую відвідувати свій садочок - тільки віртуально, через телефон. У нас все добре, але ми всі дуже хочемо повернутись додому. Там чекають мої іграшки і моя вихователька. Вдома залишилися мої бабусі і дідусі. Вони не знають, що я вже знаю літери і навіть скоро зможу писати сама.

Спочатку ми з мамою і сестричкою виїхали в іншу країну, самі. Коли тато знайшов нам нове житло, ми приїхали до нього і більше не змогли його залишити, бо дуже сумували один за одним. Ми живемо далеко від дому і завжди біжимо у сховище, коли летять шахеди. З нами кожен раз біжить дворова собачка, і ми її не проганяємо, а беремо із собою і гладимо. У нас є бабусі і дідусі, але вони всі залишились вдома, і ми давно не бачились.

Я мрію, щоб війна скоріше закінчилась. Тоді ми знову поїдемо додому, я піду у свій садочок, і всі зустрінемося. Я знову буду гратися своїми іграшками, спатиму у своїй кроватці, і поставимо нашу ялиночку вдома. А якщо будуть подарунки, я хочу справжню ляльку LOL, великий набір фломастерів, а ще я люблю цукерки і все солоденьке.