"Ми з родиною, як і багато інших, вимушені були покинути свої домівки"

Доброго дня, Святий Миколаю! Пише тобі учень четвертого класу, Роман. Мені 9 років. Я мешкав у Луганській області, селище Тошківка. За цей рік відбулося дуже багато подій. Ми з родиною, як і багато інших вимушені були покинути свої домівки. І тому мені зараз дуже сумно, бо вдома залишилися друзі, іграшки, речі та мій кіт Рижик. Я дуже за ним сумую!

Зараз ми живемо у місті Кропивницькому, тут винаймаємо квартиру. Разом з нами мешкає моя сестра з маленькою племінницею. Вони теж переїхали з міста Лисичанська. Їй було лише місяць, як розпочалася війна. Це місто мені дуже подобається, воно дуже красиве і привітне. У цей скрутний для нашої родини час я намагаюся бути слухняним, допомагаю своїм батькам, старанно вчуся.

Тут я почав ходити на секцію настільного тенісу, тренер мене дуже хвалить і тому мені потрібна ракетка для настільного тенісу, як у справжніх спортсменів. А ще я хочу залізну дорогу, по якій рухається потяг з вагонами, саме такий залишився у мене вдома. Якщо у тебе буде змога, то надішли мені ці подарунки. А для моєї племінниці подаруй, будь ласка, санчата, щоб коли випав сніг, я зміг її катати. Сподіваюсь, що ти виконаєш мої прохання, я буду тобі дуже вдячний. С повагою, Роман!