«Ми з чоловіком давно не бачили сина»

Мені 40 років. Працюю керуючою справами Бахмутської міської ради. Маю чоловіка, сина.

Було дуже страшно. Для мене це вже вдруге. Я у 2014 році виїхала з міста Шахтарська до Бахмута. І коли все більш-менш налагодилося, почали щось планувати на майбутнє, то черговий підступний вчинок нашого сусіда злякав. Але все одно я була на роботі. Вже о пів на шосту в нас почалася перша нарада.

У місті були черги в магазинах, але завдяки попереднім зусиллям нашої влади не виникло повного хаосу і катастрофи. Газу в нас не було, і вже влітку 2022 року ми залишилися без світла. 

Я працюю на керівній посаді, і ми з колегами проводили евакуацію населення громади. Я до останнього залишалася в Бахмуті. А коли від керівництва надійшла команда виїжджати, то ми виїхали всі разом, але продовжуємо дистанційно працювати. 

Я зараз перебуваю у Дніпрі, а син - в Івано-Франківську. Його ми з чоловіком давно не бачили. Я роблю все для того, щоб наблизити перемогу, і щоб навіть за таких умов у моєї дитини було все найкраще. Тому я тримаю себе в руках.

Майбутнє бачу в успішній, вільній, незалежній Україні, без такого підступного сусіда. Я хочу, щоб моя дитина здобула освіту в Україні й реалізувалася тут. Заради цього зараз гинуть найкращі сини і доньки нашої країни.