"Ми з батьками десять днів сиділи під обстрілами"

Ткаченко Тарас, 9-Б клас, Ліцей № 4 Івано-Франківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання: Ковальова Тамара Іванівна

Конкурс есе «Чому бути українцем – це моя суперсила?»

...Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!...

Василь Симоненко

Бути українцем завжди було непросто. Так вже історично склалося, що ми, українці, протягом усієї своєї історії сторіччями боролися за своє право існувати. Так триває і зараз...

Сказати, що я пишаюсь тим, що я українець – це промовчати… Кожною клітинкою, словом, думками, власними вчинками намагаюся відповідати цьому високому статусу.

Адже в нашому історичному доробку звитяги Київської Русі, яка, по суті, започаткувала офіційну українську державність на цих теренах. Тоді чи не вперше історично об`єдналися місцеві слов`янські племена і створили потужну державу.

А чого варта легендарна Козацька Доба! Факти про подвиги та героїчні вчинки козаків і дотепер живуть в історичних свідченнях, бувальщинах, піснях та віршах.

Часи Української Народної Республіки, герої Холодного Яру, Універсали, кобзарі та батько Махно.

Згадаймо і про воїнів УПА, що боролися з обома авторитарними монстрами тогочасної Європи. Українська земля народила чимало героїв та історичних постатей!

Українці витримали вогненні вали обох Світових Воєн, голодомори та перебування в складі СРСР.

Як можна не любити таких сильних та волелюбних людей?

Пишаюся тим, що причетний до такої славетної нації. Гордий тим, що я – українець! Усвідомлення цього факту додає мені сил та впевненості в житті.

Мені дуже до вподоби вивчення історичних процесів. Особливо я люблю історію України.

Я часто ставлю собі одне й те саме питання: а в чому полягає незламність духу та сила і воля української нації? Як українцям вдалося протягом століть поневірянь та скрутних моментів зберегти свою мову, культуру, традиції та віру у власне майбутнє?

На мою власну думку, відповідь криється в нашій історії та коренях минулого.

На наших теренах брали свій початок, розвивалися та відходили в небуття потужні світові цивілізації: Трипілля, Кімірія, Скіфія, Сарматія.

Тут товклися коні кочових печенігів і половців. Могутні монголо-татари проклали через українські землі свій шлях аж до Європи. Польські та угорські королі теж бачили українців у якості своїх підданих. Кримські татари, турки здійснювали свої набіги з метою поживитися крамом та людьми…

Українці зберегли себе, залишилися на світовій карті та здобули таку бажану незалежність.

Тоді, 1991-го вона впала просто з неба, а зараз, у 21-му столітті ми її виборюємо, рясно поливаючи українською кров`ю наші лани та колись квітучі поля…

Наші воїни на фронті щохвилини відбивають російську навалу! Ми не зламалися і вистояли. Так, нам складно, адже ворог значно потужніший та чисельно більший. Однак, попри все, ми встояли у перші тижні, а значить, ми переможемо окупантів...

А в тилу волонтери, енергетики та аграрії, будівельники, буровики та шахтарі, комунальники, педагоги та лікарі – всі, кожен на своєму місці, по мірі сил тримають внутрішній фронт і наближають Перемогу...

Я підліток. Мені майже чотирнадцять років.

Війна заскочила мене вдома, біля Балаклії, що на Харківщині. Ми з батьками десять днів сиділи під обстрілами, а потім виїхали в безпечне місце. Зараз ми у Івано-Франківську, тут тихо.

Однак війна всередині нас. Ми – переселенці. Щодня я бачу сотні таких самих людей, обпалених війною.

Що я, дитина, можу зробити задля Перемоги?

А вдома ми робили окопні свічки, за власні заощадження я купую продукти та надсилаю тим, хто лишився вдома.

На гроші, які дає держава, я купив кілька рюкзаків і карематів та надіслав військовим на фронт.

Я підробляю, аби трохи більше допомогти нашим, українцям…

У нас вкрали дитинство, однак Україну ми не віддамо!...

...І на оновленій землі врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі...

Тарас Шевченко

З повагою,

Тарас Ткаченко