«Ми їхали з маленькою дитиною, дуже боялися потрапити під обстріл»

Мені 50 років. Я живу в місті Балаклія Харківської області. На час окупації виїжджала з рідними в Полтаву. Коли місто звільнили, ми повернулися.

Запасів продуктів і ліків вистачило на два тижні. Потім шукали, де можна придбати. По воду ходили у приватний сектор, набирали в тих людей, у яких є свердловини. Ми дуже вдячні, що вони не відмовляли.

Виїхали, коли почався обстріл міста. Працювала російська авіація – було дуже страшно.

Ми їхали з маленькою дитиною, дуже боялися потрапити під обстріл. Заспокоїлися, лише коли доїхали до українських блокпостів.

Родичі роз’їхалися. У декого з них розбиті будинки. Наше житло не постраждало. Балаклія оживає. Вже багато людей повернулося.

Я не працюю. Виручає гуманітарна допомога. Сподіваюся, що до літа війна закінчиться. Хочеться мирного життя.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/